Time forward, two times back

Ідея “кроку вперед і двох назад”, пояснює Кембріджський словник, свідчить про регрес: коли ви робите один крок вперед, і два кроки назад, ви прогресуєте, але потім переживаєте події, які змушують вас відстати від того моменту, ніж ви були, коли прогресували… В англійській мові ця ідіома часто використовується і пояснює ситуацію, в якій прогрес і поступ зупиняються через погану, деструктивну подію, що відкидає поступ назад… Джонні Вінтер навіть написав таку пісеньку, де є наступні слова: “Every time I try to get ahead, There’s lots a people that are being mislead, That is why what I’m wearing is black, I take one step forward and two steps back”…     

Позичаючи європейську ідіому у 1904 році, Лєнін написав у Швейцарії свою знамениту книгу «Шаг вперёд, два шага назад», де детально аналізував різні течії та угрупування в російській соціал-демократичній партії. А в 1968 році для фільму Михайла Швейцера «Время, вперёд!» Георгій Сверідов написав музику з такою ж назвою. Цей фільм висвітлював будівництво Магнітогорського металургійного комбінату, та й міста металургів загалом, що стало візитівкою високого Сталінізму. З музики Сверідова найбільш відома частина «Время, вперёд!», її було використано в цілому ряду кінофільмів, в теле- і радіопередачах, документальних фільмах про перші п’ятирічки, про індустріалізацію… Цей фрагмент музичної теми використовувався як позивні в новинах на центральному телебаченні СРСР, для багатьох він асоціювався із окупацією та тоталітаризмом… Ці позивні досі використовують деякі медіа, бо як писав режисер Швейцер “ця музика – назавжди… тому що в ній пульс вільного від політичної метушні життя… у ній час, який всупереч усім ударам долі триває вічно”…

Чи може музика містити “час, що триває вічно”? Про музику Свірідова не раз говорили, що вона викликає тривогу, відчуття не лише поступу, а справжнього нападу – початку війни… Чи це війна модерності проти минулого? Війна футуристичного бачення світу з уявними пережитками? Чи не такою була війна радянського проекту проти місцевих коли він прийшов до Львова у вересні 80 років тому?

Використавши для свого відео радянські теле і кіно-хроніки, Олег Воронко не міг не позбутися “міцної асоціації” усього радянського з музикою Свірідова, тривожної музики, що триває вічно. Але ця музика була трансформована, як і знаменита ідіома – замість “кроку вперед” ми отримали “час вперед”… Чи може час зробити рух вперед, а потім два рухи назад? Саме час, який є основним естетичним інструментом кіно і відео… 

Час йде вперед, але може він теж котиться назад?

Біба Шульц, Центр міської історії Центрально-Східної Європи

Проект “Time forward, two times back” є частиною програми [розархівування] Міського медіаархіву Центру міської історії Центрально-Східної Європи, яка покликана популяризувати та актуалізувати проблематику архівної спадщини через різноманітні форми та неакадемічні формати. Представлені роботи були створені впродовж останніх років на основі колекцій Міського медіаархіву та порушують проблему взаємозв’язків між людиною, медіа та минулим.

Завдання Міського медіаархіву  – збір, зберігання, дослідження, удоступнення та популяризація колекцій і матеріалів, які часто залишаються поза увагою державних архівних колекцій. Тематично матеріали архіву пов’язані з міською історією у різних її проявах та перспективах. Міський медіаархів – це також місце для аналізу архівних даних та переосмислення ролі архіву в суспільстві загалом. Проект має на меті вивчати нові й оригінальні способи оцінки, контекстуалізації, відображення та використання різних архівних медіа і документів. А також прагне об’єднувати спільноту архівістів з науковцями і громадськістю.

Богдан Шумилович

Олександр Маханець 

Міський медіаархів Центру міської історії Центрально-Східної Європи